Та заспокойся ти, я вже поруч!
Знiмаю капелюх, кладу праворуч.
Ти запитаеш, як завжди, чи я кохаю.
А я не знаю, чуеш, я не знаю!
Чи можна це назвати, отим коханням.
Чи лиш моїм, важким випробуванням?
Чи може я поганий або ти погана,
Але всi зустрiчi залишають рани!
I твоя кава охолонула вже на вiкнi,
I знову лiжко, поцiлунки, як увi снi.
А завтра зранку я тихо зачiняю дверi.
Ти прокидаешся сама - Маленька Мерi!
ч.2
Ти вiриш, як дитина, у свiтле майбутне.
Ти вiриш, що i я, буду в ньому присутнiй.
Читаеш СМС, сповненi змiстом,
А я в цей час п`ю горiлку, за мiстом!
Тихенько плачеш у своїй, самотнiй квартирi,
А я спiваю пiснi, на корпоративi.
Ти їдеш на метро, а я прямую пiшки.
Ти розумiеш? Ми з тобою рiзнi трiшки!
Та все одно, що ночi, з тобою зустрiчаюсь.
На декiлька годин, до тебе повертаюсь.
I я в цей час, мабуть таки кохаю,
Але щоранку , тихо я зникаю!