- Я повернувся!!! - він кричав.
Вона ж складала все у фрази,
не розуміла, що казав,
усе губилося одразу.
Тримтіли руки...і сльоза
та що лилась не раз не два,
так жадібно її ковтала,
куди подітися незнала.
І ось наплинули слова
ті шо шепоче дня зо два...
але так їх і не сказала...
і непритомною упала...
Він підхопив її руками
своїми мужніми плечами:
тримав її не відпускав,
і обіймав і цілував.
Вона байдужою ставала,
і його руки відпирала,
Кричала: " Відпусти мене...тебе я бачити не хочу,
бо так чекала дні і ночі, ти не приходив....
Я - здалась...і ось отрути напилась.
Вже залишилася хвилина,
А тут, чеканная година...
Чеканная роками, Чуєш?
А ти не чуєш....ти не чуєш.
Вона так солодко всміхалась...
Бо цю годинну дочекалась.