Шепоче про кохання фiалцi горицвiт,
А зорi iз небес попадали на трави
I роси п'ють, стає багряним свiт
У полум'ї ранкової заграви.
Бузкова вiхола загралася в саду,
I вiтерець цiлує черемшину.
По травах росяних я босонiж пройду
«Дивись яка краса» -скажу я сыну –
«Он яблунька, неначе до вiнця
Зiбралася щаслива наречена.,
А ген , дивись, в маленьких деревцят
Якi листочки нiжнi, а у клена
Такий солодкий сiк мураха п'є,
А в тебе на плечi – зозулька божа,
Пташинка вже гнiздечко собi в'є,
А хмарки в небi на овечок схожi.
Ой, подивись, грибочка вже маля
Тихенько причаїлось пiд сосною.
То, синку, наша матiнка Земля
Так рясно уквiтчалася весною".