За вікном свистів холодний вітер,
Завірюха замела дорогу,
А душа, давно ніким не гріта
Говорила про свою тривогу.
І мороз малюнки на вікні,
Малював, неначе на папері
І лише в самотньої душі
Погойдались заржавілі двері.
Бо душа зігріта лиш зимою,
Кригою з замерлої води,
А розтане з першою весною,
Щоб добра вродилися плоди.