"Горобина"
http://www.stihi.ru/2013/03/05/3864
С белым снегом…
С белым снегом, так случается,
К нам приходит запоздалая любовь.
Сколько ж надо,
Сколько ж надо душе маяться,
Чтоб дождаться счастье блудное своё
Білим снігом, білим снігом запорошило
Горобину, горобину під вікном.
Я й не знала, я й не знала, що солодкою
Може бути пізньої осені любов.
Я й не знала, я й не знала, що солодкою
Може бути пізньої осені любов.
Може бути заблукана десь любов.
Приспів: (дівчата)
Ой, не гадала, що гіркувата ще солодкою
Може бути, пізньою осінню, любов…
Ой, не гадала, що терпкувата ще солодкою
Може бути пізньою осінню любов.
Може бути, заблукана десь любов.
Білим снігом… Білим снігом запорошило
Горобину, та й позбавило журби;
Всі печалі залишила вона в осені,
Притулившись палким серцем до зими.
Всі печалі залишила вона осені,
Притулившись палким серцем до зими.
Не страшні їй тепер люті холоди.
Дівчата:
Не страдала б, як би знала, що солодкою
Ще буває пізньою осінню любов.
Ой, не страдала б, як би знала, що солодкою
Ще буває пізньою осінню любов.
Ще буває заблукана десь любов.
Білим снігом…Білим снігом запорошило
Горобину - мов наречена розцвіла,
Щоб відчула, як зима вже в серце проситься,
Хоч в душі її вирує ще весна…
Вмить відчула, як зима вже в серце проситься,
Хоч в душі її вирує ще весна…
Її казково чарівлива мить-весна…
Дівчата:
І відчула, як зима вже в серце проситься,
Хоч в душі її вирує ще весна…
І відчула, як зима вже в серце проситься,
Хоч в душі її вирує ще весна…
Її казково чарівлива мить-весна…
Білим снігом… Білим снігом запорошило,
Горобину, горобину у гаю,
Скуштувала, та й пізнала, що солодшою
Вона стала у зимовому раю…
Скуштувала, та й пізнала, що солодшою
Вона стала у зимовому раю…
Де зустріла пізню я любов свою.
Дівчата:
Скуштувала, та й пізнала…
Найсолодшою
Вона бУла у зимовому раю.
Ой, не гадала… Ой, не гадала, що
Найсолодшою
Вона буде у зимовому раю…
Де зустріла пізню я любов свою.