о Українець, любий син
нащадок мужніх козаків
о що ти робиш із собою
віддаючи землю без бою
ти довго з ворогами воював
і кайдани свої порвав
нарешті незалежність ти здобув
хоча й тяжкий був шлях
то що, ж, ти робиш нерозумний
ти ворога в живих залиший
та ще й надав йому кермо
карїни рідної твоєї
порушив Кобзаря ти заповіт, хоча й пройшло багато років
а зараз скачеш ти під балалайку москалів
й радієш крихтам хліба з панського їх столу,
втупившись у блакить єкрану кінескопу
тебе зомбують наче дітвору
тобою маніпулюють наче ти скотина
а ти регочеш дивлячись на себе
й радієш з тупизни в телеекрані
почни читати, вчи історію свою
Ми ще не втратили надію,
і купою ми ворога здолаємо
оскільки він тут окупант,
його потрібно знищити назавжди
у тебе й голова на плечах є
то починай користуватись нею
коріння ти не забувай
читай, навчайсь, борись...