Не стій
Світ обдурених людей
Наточи похмурий ніж,
Кров ціди аж доки слиз
Не стікатиме з ротів.
Вони марно лічать час,
Ріж, насилуй і скаліч
Між потворами не стій,
Не дивися хто міцніший.
Хто міцніше владу цінить
Для висот пустих в могилі,
Похиляється кісткам
І голодним, хижим ямам.
Отруїлися уста
І жадають тільки смерті
У глибокій порожнечі,
Лише біль і недовіра.
Лише в череві пустім,
Де ховають тільки сміх,
Насміх вбитий, тяжкий гріх,
Залиши убогий крик.
Лише тим, що втратять розум
Крок зробити у твій дім,
Де злипаються тіла
І по колу бродить привид.