Piдна моя, piдна мати -
Ненька Україна!
Не покину тебе
Заради чужини.
Пам'ятаю як ховала
Мене у спiдницю,
Як мене ти зберiгала,
Як ока зiницю.
Скiльки ж в тебе сльоз i суму,
Скiльки в тебе плачу.
Скiльки горя, бiд, омани,
Та лихой невдачi.
Piдна мати, piдна ненька-
Моя Україна!
Серед степу широкого
Бачу гiльотину
I дiтей твоїх у черзi-
Аж до горизонту.
Скiльки їх було у тебе
Красивих, високих?
А тепер усi ховають
І хрестiв все бiльше
Тихо якось, без плачу,
Наче на чужинi ...
Рiдна ненька, рiдна мати-
Рiдна Україно!
Скiльки ще синiв загине
Заради безсилля?
Заклопотана i сива
Ти вже на колiнах:
Просиш хлiба, неродюча,
А колись родила ...
Все було, такого суму
Не було нiколи -
Ворожнеча, бiль i голод,
І чужинцi - сором.
Та нiколи ти старою
Сивою бабусей
Не була без Бога в серцi
І без сили в дусi!
Хто тебе, як сиву матiр
Викинув додолу?
На колiна мусив стати,
І просить "за Бога"?
Хто знущається з старої,
Хворої людини?
Дiточок твоїх покинув
У лиху годину?...
Ти не скажеш,
Бо в оманi всi мовчазнi, мати,
I тому собi зізнатись -
Болю завдавати ...
Ніч яка ...
Ніч яка місячна
Ніч яка зоряна
Місяць сідає в долоні мені,
Біля Морвени покояться зорі,
Серпом лунає ніч до зарі...
Серповий подих, як камінь в колодязь -
Ехом рознісся запах полів
І біля річки на вербах настоянній
Серповий брат вийшов з води...
Яка ти далека...
Яка ти далека
І біля доріг
Степова лелека
П'є думи мої,
І я у скитанні
Степами іду
У когось вітання
Я може знайду;
І в руки огрублі
Я місяць візьму
Бодай, хоч він
Освітить нудьгу...
Де ти була?
Де ти була раніш,
Коли і я був живий?
А тепер ти мене облиш,
Я тебе вже забув на вік.
Моє серце, годинником дня,
В мозок б'є вбиваючи кіл -
Я тебе вже забув на вік,
Моє серце вже без огня.
Ти була у спідниці трав
Коли в полі тебе почув,
Гомін листя понад вітрам
Лиш уник, коли крикнув: чу!
У тиші, як в німому кіно -
Дія і з нею страх.
Страх, що був у твоїх очах.
Це було так давним давно ...
Ну, а потім ... Ні, я забув.
Мені легше було тоді -
Своє горе я пережив
І тобою закреслив дні.
Що я хочу? - Облиш мене,
Я тебе вже забув на вік.
Тоді ти боялась, тепер -
Я себе боюсь по весні.