А я вже бачила п’янку Весну!
Вона із Березнем учора вечорничила.
Вплітала в косу стрічку чарівну,
Усміхнена, духмяна, закосичена...
А Березень фіалки дарував
І бризкався веселими струмками,
Їй промінь сонця коси милував,
Сховавшись за вербовими гілками.
З вербових котиків намисто на Весні
(Знать, то пухнастий Березня дарунок)
Сережки – первоцвіти запашні,
В руках тримала трав’янистий клунок.
Узяв той клунок березень із рук,
Прослав стежки він Весноньці під ноги,
А потім позбирав пташок пісні
Й побіг мерщій на сонячні дороги.
Весна в берези тихо попливла,
(Вже видно кришталеві їхні сльози).
Човном вправляє й на ріці Весна,
Уже у платті жовтому з мімози...