Марно пальцем по небі проводиш
Там де більше не буде любові,
Там виховують спільну журбу,
Що не знає нічого з дитинства,
Як трава живе на землі.
Нащо жити травою сухою
І лічити у темряві крок
Марно пальцем по небі проводити,
Коли близько жахливий кінець?
Іншим в спину погрози кричиш
Для незвіданих і порожніх висот
Від грошей жирієш в маєтках,
Коли світ від злиднів гниє,
Пухне слава патріотів глухих,
Що рахують весь час мільйони
На базарі, де діти сліпі
Притягнули порожні склянки,
Хто затулить рану глибоку,
Де видніються біль і кістки?
Розчленоване серце у грудях скребеться,
Коли знову хоронять дітей,
Ожиріння гнітить і цвіте,
Де хороші місця для нахаб,
А рабам лопати і крик,
Вічний холод сліпим голодранцям,
Незалежність придбали ми марно,
Бо залежні від понурих панів
І обдурені святим депутатом,
Що тлумачить дітям брехню
І у небо пальцем показує,
Де для нас ніщо не цвіте.