Стрекотить сиріткою сорока,
Так широко, гірко стрекотить,
Мов жила в самотності сто років
І ще двісті в тузі буде жить.
Мов у лузі, в лісі, навіть в місті
Не знайдеться жодного із тих,
Хто б хотів прожити – хай не двісті,
Хай не років… Раптом крик затих.
То широке горе в радість стиснув
Хай не тижнів, днів, лише хвилин…
Хай секунд. Як за вбрання і пісню
Солодко сороку похвалив!