Коли згадається без болю
Утрата болісна в душі,
То вітром вирвавшись на волю –
Впадуть не сльози – а дощі…
Здійму до неба карі очі –
Помічу синю глибочінь,
Я спокій свій прийму охоче –
Та й щезне з серця суму тінь…
Прощу Життю свої образи,
Відчую в нім себе в цю мить,
Стаю я щасною відразу –
Коли серденько не щемить.