Коли співала мені мамо колисковії пісні,
було моє щастя, як у тому сні.
Риси рідненької згадую,
серце краю тугою.
Розбишакою я ніколи не була,
хлопотів їй не завдала.
Була тиха, смирна, слухняна,
гарненька, чорнява, трохи кудрява,
карі оченята мала.
Любила Матір усією душею,
жалілась, лише, що брата не мала -
так хотілося його мати.
Пішли батьки, а був би він,
то і піддержав та зрозумів.
Ніколи, при змозі, не залишайте
по-одинці дітей у цьому Світі,
бо їм жити важко, побиваються,
як підбитая пташка.