Гадюкой сонце в небі лине,
Пройде година і покине
Воно північний горизонт.
Мене зовуть далекі днини,
Які сховались в полонини,
А сонця вже нема,прощай!
Скажу:"Прощай",а серце плаче,
Ображене дитя,неначе.
Забуте в нездійсненній мрії.
Слова мої пусті,німії,
Що вирвались в сліпую мглу.
Я тут зросла,я тут живу...
Та дім чужий,немає сили,
Мені терпіти,мої крила
Прорізались самі-собою,
Я відчуваю більше болю,
Який стискає мої груди.
Там далі світло,далі-люди.
Там далі простір і майбутнє
Веселе,щире,самобутнє.
Кохання може пострічатись
І в старій церкві я вінчатись
З тобою буду милий мій,
-Це мрія лиш серед подій...