В мені п’ятсот моторчиків живе,
По черзі випускаю їх на волю.
Чомусь, аби пізнати щось нове,
Уникнути буває складно болю.
Учора вперше праску я ввімкнув,
Матусі допоміг би прасувати,
Та я її поставив і забув,
Чим розгнівив чомусь я дуже тата.
Сьогодні я раніш за маму встав,
Щоб не проспати жодної пригоди.
І так я їм назустріч поспішав,
Порахував аж підборіддям сходи.
Пригод багато мій готує вік
І деякі з них слід свій залишають,
Та я, хоч і маленький, - чоловік,
А чоловіка шрами прикрашають.