Одинокий Дуб

Край лісу, серед поля,
Один, як сирота.
Така у дуба доля,
Поряд одні жита.

Йому б у лісі жити,
А може у гаю.
А він у спеку житу,
Дарує тінь свою.

Один в полі буяє,
Його помітиш вмить.
Він небо підпирає,
І в хмарах мерехтить.