Останній сніг розлючено мете,
ховає нас у білу сутінь вулиць…
Іду і долі дякую за те,
що ми в безмежжі днів
не розминулись.
Торкну твоє засніжене плече,
і давній смуток змиється сльозою,
отою, що навіки пропече
моє життя
і небо наді мною.
Останній сніг розгойдує крило
неопалимій свічці часосвіту…
Минеться все… Спасибі, що було,
і поки що
не встигло відгоріти.