Коли від печалі німіє душа,
Коли все навколо стихає,
Я згадую як цілував ти мене,
І ця думка мене зігріває.
Сидіти б ось так, із ночі до рання,
Шепотіти слова, про безмежне кохання,
Дивитися в очі твої неземні,
І знати , що даруєш любов лиш мені.
Все думаю я, коли зорі зійдуть,
Невже то і є моє щастя,
Сидіти ось так, в чеканні тебе,
Щоб знову почути зізнання …(By Barinova I )