Сонет xxxix

Юрий Лазирко
Стань епіцентром світла й непокори.
Куди б не йшов, про що не говорив би –
отримував принаймні тиші море
при стилізації в розмовах риби.

Озвучуй сенс і думай неозоро.
Твої думки – дзвінкі для світла шиби.
Якими дозами, з якого горя
це світло б’є, пронизує, і хибить?

Чого очікував – боявся надто,
дивився в очі і душі не бачив.
Майдани поміняв на чемодани,

аби не чути виливу набату
у колір півгнилої помаранчі.
Люби мене, заступнице гітано!

2 Квітня, 2013