Бачу я бескрайнії простори,
Ліс, де бурмотять старі дуби,
тут повітря чисте та прозоре,
І, мов гномики, ховаються гриби!
Люба Сквиро, краю мій коханий!
Ти для мене матінка свята!
Згадую, як я вставала рано
І ішла у буйніі жита!
Части, мила Сквира мені сниться,
Той рясний бабусиний город,
Де капуста, наче чарівниця,
Завела веселий хоровод.
Тут на щастя я знайшла підкову,
Тут росте чар-зілля навкруги!
І хати в віночку калиновім,
тут мого дитинства береги!
Тут мені життя наукам вчиться,
Щоб завжди любити простір твій,
Дозволь, низько , Сквира, поклониться
Цій землі воістину святій!(