Ти п’єш мою Душу ковтками,
Їси мої радість й Любов,
Старанно роз’ятрюєш рани
І цідиш образами кров.
Як довго без мене пробудеш
У липкому мареві днів?
Як витягнеш жили з буднів –
Залишишся хворим, слабким.
Ще можна себе зупинити,
Омитись від крові й образ.
Ще можна себе полюбити,
Допоки цей Світ не загас.
28.10.2011