Спогад про маму навіює знову
Пісню про вишні, дорогу додому
Стежку в садку, що повилась до ставу
Поле,байраки, суниці у травах.
Сім років минуло, як мами нестало,
Для когось багато,- для мене замало,
вона мені сниться, як тільки над нами
із чорної сили збираються хмари.
Що віщими сни є - для мене відомо,
чи то я в дорозі далекій від дому,
Чи поруч зі мною всі близькі й родина -
Вона попередить - знайдеться хвилина.
Я знаю, що там, де вона,- за рікою,
Натруджені руки немають спокою,
І голос рідненької чути з господи:
Гайда! Прокидайтесь,пора до роботи...
Нема.Не почуєш, Не вернеш годину,
Коли б пригорнутись - ну хоч на хвилину...
Лиш білі пелюстки вишневого цвіту
Летять з того краю - від мами - з привітом...