Заходить сон у твій
вечірній погляд,
закривши браму гамірного світу,
вгорі самотньо світить
місяць-повня,
схололий серед галактичних віхол.
Змітає протяг зорі з небокраю
на споночіле місто,
дме в кватирку…
І не встигаю, знову не встигаю
впіймати в жменю
потьмянілу зірку…