Моя українська мова
Про стан української мови
Не пишуть віршів, ні пісень,
Її сухо без дум чи промови
Запроваджують нам кожен день
Не знати барвистую - сором
Вона лине в дідівських словах.
Душу красить блакитним простором
Чутний блекіт її в голосах.
Як невічні сезоннії квіти
Так вона сохне, в’яне, і спить,
Але прийде весна і, повірте,
Ніби канни вона загорить
І ми, молоде покоління,
Повинні, як зір, берегти
Глибоке і сильне коріння,
Не скупИти йому теплоти.