Недоторканнiсть

          

Словами, що нічого вже не значать,
Спілкуються у Раді геть усі:
То скаржаться на долю, (майже плачуть,)
То постають у всій своїй красі.

Хтось виступає, хоч ніхто не слуха:
Дрімають у куточках, аж хроплять.
Хтось затуляє телефоном вуха,
Розгадують кросворди і… мовчать.

Коли вже стане сумно – подеруться.
Або водою враз всіх обіллють.
А вечором в компанії зберуться,
Напругу зняти чарочку наллють.

І знову розбредуться по домівках
Без сумнівів та почуття вини:
Засиділись у Раді, наче в дівках,
Свою недоторканність зберегли!