. . . . . . . . .Верба в Україні є символом
. . . . . . . . .її чарівної природи і трагічної долі.
. . . . . . . . . . . . .З народного писання
Безкінечні степ, запорізька гребля,
Безкінечні рід, прадідівська кров...
Як бійці з імли, поставали верби –
Вартові Землі стережуть Дніпро.
А покрай ріки – цугом – їх коріння,
Сплетене щорік тисячами вен.
В вербницю вони гомінким цвітінням
Провіщають нам небо громове.
З деревних порід – перші одягають
Листяне вбрання, й кобзи з них такі, –
До сих пір гудуть в кобзаря Мамая,
Гру перейняли – н а ш і козаки.
Бачте, угорі воронова зграя,
Й берег хижий звір жадібно гребе?..
Кожного із нас вщерть вони лякають:
Ті – дзьобаті, злі, той – повзе, реве…
Видворю страхи хльосканням вербою,
Жахи прожену в підвербовім сні.
Замалюю біль новою строфою,
А тепер, лихий, спробуй, дожени!
Під вербою сни, що були з кошмарів,
Обертаються у казковий флер:
Корінці знайшли в водоноснім шарі
Джерело надій, життєдайний нерв.
Вгору, крони всі, ширше, вербогаю!
Віття, прямо йдіть, вліво і цабе!
Та живи повік, наш одвічний краю,
Соки верб дзюрчать, живлячи тебе!
Фото из Интернета