Наче птах, пролечу над соборами,
Зазиратиму в вікна дощем,
Вітерцем по дахах пробігатиму,
Розкриваючи дійсності сенс.
Восени закружляю каштанами,
Упаду на бруківку листком,
Розпрощаюсь з жалями, оманами,
Простелюся Дніпровим піском.
У книгарні листатиму мудрощі,
Непомітно в малюнки ввійду,
Крізь не хитрі житейські хитрощі
Я до злагоди завжди прийду.
Духм’янітиму ніжно-весняними
Абрикосами, кленом, бузком,
Запорошу пелюстками вулиці,
Разом з Містом розтану мов сон.
11.04.2012