Маленькие зарисовки

Наталья Флора
Скажи мені щось про любов -
Тебе прошу я знов і знов.
І що ж я чую : Витри соплі!
Яка любов?  Ось думай краще про картоплі!

***
Буває щастя швидкоплинне?
Мабудь, що так, чи може й ні,
Коли години, як хвилини
А місяці з тобою - дні...
Та знов чекає нас розлука -
Вже день - як рік, чи може й два
І голос  твій не чути - мука,
А чую - кругом голова.
***
Я залежу від твого дзвінка,
Наче хворий залежить від лікаря.
І на дачу вже їхать пора -
А я тупо чекаю виклику.
***
Нащо писати про любов?
Моя любов тобі не треба.
Та Богу дякую я знов,
Що ти живеш - й одне над нами небо.

***
Нам не судилось з тобою зустрітись,
Та дві дороги пересіклись,
Щоб ніжним сонечком весну зігріти,
Щоб не замерзнуть й не обпектись.
***
Березень, жінка, весна...
Пролісків перших привіт,
А за вікном знов зима -
Снігом завіяла слід.
Я не боюсь холодів -
Сніг цей останній вже впав..
Ти у моєму житті
Сонячним променем став.

***
Зівяла квітка...Голівка долі похилилась,-
Вода джерельна пересохла,
А квітка вчасно не напилась
Почала чахнути і всохла...
Даруй життю цілющий сік
Душевну спрагу вгамувати.
Цвіте душа,як квітка, з року в рік,
Коли живильним соком напувати.

***


***