Колись тобі трапилось вирости, хлопче,
Тепер шукаєш трохи хлоп’ячості в ночі
(Марцін Свєтліцький)
Юність - лише зайвий шанс позбутись реальності,
І ніколи до неї вже не наблизитись,
Втрачати цінності,
Аби дійти до ментальної,
чи то душевної кризи,
Зростати в містах, повних суму й самотності,
Там, де повітря зі згубною щільністю,
Люди, неначе пляшки з-під пива порожні,
прощатися із дитячою ніжністю,
Пити вино, бачити зорі, вивчати весіннє небо,
У ритми пост панку заганяти серце,
Тікати від світу, та найперше тікати від сЕбе,
в очей мутнуваті червоні озера,
Щоночі з дахів задивлятися на перехожих,
Прокидатися зранку, повторити усе це потому,
Аби тоді життя стало цільним і дещо схожим,
на довгу дорогу додому.