Дорогою до тебе я згадала твоє неймовірне захоплення,
побачивши мене, немов снігуроньку, закутану в холодні обійми
зимового полону, заручену власною неуважністью. Тобі так хотілося зігріти
мене, що ти нестримався і сонячне сяйво твоїх очей заполонило весь земний
простір. Вузька доріжкаповертає до твого під"їзду.
Невидима нетка часу веде мене до твого сердця:
А вже сіріє полум"яно,
У зорях світиться чоло,
І місяць, мов нічний серпанок,
І очі ніжні, як вино!
Та не сполохай сердця втіху,
Не дай чекання самоти,
Не рви рясного самоцвіту,
І не пиши мені листи!
Коли я прийшла до тебе, мені відчинила незнайома пані.
Вона сказала що тебе немає вдома, і зачинила двері. Потім, вийшовши
на вулицю, я побачила знайомий силует у твоєму вікні...
Це була остання наша зустріч. ПРОЩАВАЙ МИНУЛЕ!!!