***

А так хочеться вже відпочити…
Від усіх цих «важливих» подій,
Від нічних, нездійснених мрій,
Від холодного чаю, що в самотності пити.

Просто хочеться вже втікти…
Туди, де зорі..свобода просто неба.
Туди,де більшого, напевне, і не треба.
Туди, куди безкінечно далеко йти.

І ще хочеться затишку, певно…
Щоб ковдра була і камін.
Щоб бути в оточенні рідних стін.
Щоб чай не холонув даремно.

І щирості хочеться просто до сліз.
Відвертості зараз не вистачає.
Може, її в серцях вже немає.
Раніше не хтілось…напевно, морально доріс.

І хочеться ще раз до океану.
Там, де спокій…незважаючи на буревій.
Там, де все шепоче «Зупинись. Постій».
Там в душі загоїш свої рани.

На південь хочу…чи на схід? Куди-небудь.
Де був би океан, і затишок, і зорі.
І де думки були б такі прозорі.
Просто хочу туди, де ждуть…