Палаєш, душе, як у ватрі хмиз,
і родиш на блаженній
Божій ниві
негомінкі, відмовчені до сліз,
чи молитви,
чи вірші полохливі.
Хай спопеліє біль, жура і гріх,
сльоза сльозі скує безсонні грати, –
молися, душе,
до джерел святих,
коли тобі судилось не мовчати…