Вона теж кохає.
Кохає щоразу
Немовби уперше.
На хвилях екстазу
Секунду лиш мчиться.
І часто зітхає -
Її нерозділене теж допікає.
Цілує так палко.
І дотик холодний
до тіла живого,
і погляд голодний
в самісіньку душу -
це все лиш прелюдії.
Все скінчать обійми -
із пристрастю лютою
Пригорне до себе -
тоді все й втихає...
Одвічно самотня. Вона теж кохає.
Післямова:
В три двадцять одну
не хотілося спати.
Ніч марно без сну.
Може, писати...
Писати про що?
На світ нарікання?
Як всі у 16 - "про смерть і кохання"?
Чи кохання смерті...