Весна несміливо ступає,
І холод утікать не спішить.
Сонце в небі неграйливо сяє,
Вода в струмках невесело шумить.
І сніг у лісі навкруги біліє,
А проліски під вікнами мов сплять.
І лід на річці в далині синіє,
Пташки на вітах й досі ще мовчать.
Душа моя вже за теплом сумує,
Бо все морози раз у раз тріщать.
І від депресії Sinoptic не рятує,
Тож залишається весну просто чекать.
А квітень з березнем немов дрімають,
Здається,силу бережуть.
Разом із травнем всім нам обіцяють
Своє тепло лише улітку повернуть.