Поглянь: стару криницю
крізь намули
роками живить давнє джерело…
Не проклинай посивіле минуле,
воно тебе плекало,
як могло.
Поглянь: весна незаймано зоріє,
дріма печаль
у виблиску сльози…
Візьми свою полатану надію,
яку колись поклав
під образи –
ще хлібом-сіллю день благословиться.
Ще досхочу в долоні дасть води
ота старенька дідова криниця…
Не проклинай.
Не бійся.
Не суди.