Нажаль
«До вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу! (Об. 12,12).
Здавалось би, що християни
У першу чергу всі були
За ніжність, ласку і пошану,
За це б свій голос віддали.
За доброзичливість, цілунки,
Прихильне, тепле співчуття,
Приємні, лагідні стосунки.
Таке повинне в нас буття.
Обійми, радість, пестування,
Благодіяння всім, немов,
В житті у нас одне кохання
І діє тільки лиш любов.
Але, нажаль, у нас хватає
Підозри, завидків, і ми
(Звичайно, кожен це ховає!)
Цієї спільники чуми.
В обіймах сумніви: чи можна?
А в когось ревнощі гризуть…
І так грішить людина кожна,
У цім і є гріховна суть.
І ми любити розучились.
Диявол явно переміг!
Його старанності звершились.
(Я розказав вам це, як міг).
* * *