Мерехтить, мерехтить наче марево,
Зруйнувало тенета землі.
Це надія, що світлою хмарою
Відлетять в небеса прапори.
Мерехтить як кришталь візерунком вікна,
Відбивається в кожній краплині.
Наче грається сталь на обрамі від скла,
Простягаються віти калини.
Я - маяк, зігріваю моря,
Я ховаю перлини під хвилі.
В глибині,де стирчать якоря,
Витрачаю останнії сили!
Там життя, там прозорий стяг,
Небосхил там як попіл тліє.
Омиває холодний дах,
Моя юність,яка ще мріє.
Мерехтить,мерехтить, наче жито
Викарбовує зміст полей.
Бідне серце землі розбито,
Від кохання її дітей.
Не бажаю троянд, я живиця,
Бо троянда не знає землі.
Помирає в долонях птиця,
Як без моря тремтять кораблі!