По мотивам:
http://www.stihi.ru/2012/10/08/4935
Жила на світі жіночка,
Із любим сином Дощиком…
Був неслухняним синочка,
Котились сльози по щоках
З малюсінького приводу:
Калюжі скрізь – йому туди!
У дощ – гуляти Іроду!
Скажений, лізе до води!
Йому – цукерки, милому,
А він своє та рюмсати…
І мати, вже знесилена,
Так попрохала Господа:
––Візьми його на небо ти!
І підхопило хлопчика…
Та сумно їй без небожа…
І кличе, і шепоче вже:
–– Верніть синочка, крихітку!
До нього: – Чуєш, Дощику:
Простіть мені безвихіддя!
Зварю тобі я борщику!
Не повертався з марева,
Хоча від горя повзала…
За Чорною він Хмарою!..
На землю звідти сльози ллє…
І люди, співчуваючи,
Сім’ю не хочуть трОщити…
І бродять, закликаючи:
– Іди скоріше, дощику!
22.10.2011