***

Ти все вважаєш що я незламна,
а за спиною крила – моє безсмертя.
Але куди не йду, то там  провалля,
Під ногами не чую тверді.
В тобі шукаю я порятунок,
Моя молитва до тебе лине.
Згорни в обіймах своє творіння,
дитя невинне.

А долоні сльозами повні, скажи хоч щось на моє відвертя…

Твої очі вугільно-чорні…
Твоя посмішка мов у смерті….