Співала скрипка про любов,
Плела мереживо сонати...
Смичок, тремтячи, знов і знов
Бажав струну поцілувати.
Як маг над струнами кружляв,
І «па» його були казкові
Виписуючи вензеля,
Складав фантазію любові
Увись злітав… і опадав –
То обіймав, то наче грався,
Всю силу почуттів вкладав,
Коли з струною цілувався.
Від пристрасті пружна струна,
Була збентежена, безмовна,
Коли ж смичок торкав вуста,
Була дзвінка і невгамовна.
І зачарована земля,
Неначе десь придбавши крила,
В таночку всесвіту кружля-
Щаслива далі полетіла…
Життя завмерло навкруги-
Лісів, полів не стало видко.
Полону рвали ланцюги
Любов, мелодія і… скрипка.
***
(фото з інтернету)
Запела скрипка о любви,
В мелодий кружеве ликуя.
Смычок и скрипка - визави...
Он в предвкушеньи поцелуя.
И с ней мелодию деля,
Как маг над струнами взлетая,
Выписывает вензеля,
Любви фантазию сплетая.
То ввысь взлетит ... то упадет -
То вдруг обнимет, как играя,
Вся сила чувств - его полет,
И скрипка пела, как живая.
Смычок взлетит - замрет струна,
Тонка, изнежена, безмолвна,
Он тронет нежные уста -
Звонка, от страсти неуемна.
Кружит, вальсируя, земля,
Как будто крылья обретая,
Улыбки всем вокруг даря,
Вселенной нежность посылая ...
Глаза прикроешь, поняв вдруг,
Что все плохое - как ошибка!
Сотрут невзгоды все вокруг
Любовь, мелодия и ... скрипка.