легкiсть

Ватерина Колынец
розміняю самотність на прискорених подих,
на блискіт очей, на шаленість думок,
на розплетені коси замість шпильОк.
океан самоти на затишний ставок
обміняю за ніжний дотик.

довгі ночі без сну - на тихенький світанок,
терпку каву холодну - на теплий чай,
картаті шпалери - на квітів розмай,
безмежну тайгу на дубовий гай
поміняла б за літній ранок

під легенькою ковдрою з марева снів,
за пульсуючі ніжністю скроні,
за палкі, ледь вологі, долоні.
я б тонула у цьому полоні,
розчинившись, мов цукор на дні.