Сонет V

 
 У ложах дів сміються-плачуть сміхачі
 Свічу не запалить - неначе вітер в полі
 Гуляє протяг по кімнаті...Жди неволі
 І слухай терплим серцем як в гаю сичі

 Лякають пізніх перехожих.Орачі
 Перевернули лан і мирно сплять в стодолі,
 У сіні запашнім. Це подарунок долі
 Казками снити ніби в Бога на плечі...

 Це справді подарунок - часом мандрувати -
 Дитинно в шапіто вертати, цукрову вату
 Їсти,чаклувати, писать маґічний твір

 Через кришталь гірський і кликати, і звати,
 Стрічать, на манівці збиватись, пізнавати
 В яку із сутностей сховався Дикий Звір.