Пiсня

Галина Зинченко 2
Пісня.
Я на русском говорю с друзьями,
На вкраїнській думаю і мрію.
Здесь, в лесах дремучих и бескрайних
За степами рідними болію.
Приспів:
Вже й не знаю, де моє серденько
Плаче, як дитина за ріднею.
Чи в холодних зимах Підмосков, я,
Чи над українською землею.
Батько й мати щиро так любили
Землю цю, що лишили у спадок.
Все чекали, вірили й молились,
Щоб сюди вернулась наостанок.
Приспів:
Вже й не знаю, де моє серденько
Плаче, як дитина за ріднею.
Чи в холодних зимах Підмосков, я,
Чи над українською землею.
В Подмосковье на грибной поляне
Журавлей ключи я провожаю:
Понесіть же звістку моїй мамі,
Що на мене довго так чекає.
Приспів:
Вже й не знаю, де моє серденько
Плаче, як дитина за ріднею.
Чи в холодних зимах Підмосков, я,
Чи над українською землею.