***

Ані крихти любові, ані крихти журби -
Як та птаха в неволі - від доби до доби
Прагне, крилами б'ється, в небеса аж за край,
Та про це і не йдеться... Вільний світ, прощавай,
Прощавай, моя доле, моя втіха, навік,
Вже не зможу ніколи я злетіти в потік...
Подих вітру шовковий і з пелюсток роса -
Все не те без любові, помарніла й краса...
Та про це і не йдеться, я в неволі - одна,
А що серце ще б'ється, бо нема в ньому дна,
У сердечній безодні ані крихти журби,
Ані дня без любові...від доби до доби...