***

ми так давно не бачились, що я забула твоє обличчя
це - як якась середньовічна притча,
лиш мораль пішла кудись в потойбіччя
- певне, на перекур

через дзеркало - до мадам помпадур
цю героїню класичних літератур
вона на моралі побудувала стільки культур
- що сама їх не знала

так, як не знаєш ти - тікаєш колом
атакуєш, як завжди, тилом
о, припини - нащо тобі моє мертве тіло?
- у тебе вже є моє нутро

розгорни наді мною шатро,
запроси всіх знайомих, маестро
одягни всіх акторів в розкішне хутро:
- ми тепер - цирк-шапіто

сміхотворні, нікчемні, малі
подовгу тепер не побачим землі
постійно у тому ж порті і на тому ж вокзалі
- ми не рухаємось, ти знаєш?

в полоні своїх ж ілюзій
танцюючи на чорній смузі
співаючи серенади музі
- вітаю, ми отримали всі - по заслузі