Ще безлад у думах спросоння...
З цікавістю сон споглядає,
Як ранок стриба з підвіконня,
А вітер з бузку виглядає.
Заглянув промінчик в віконце,
Теплесенький стрибнув на груди.
О шостій вітаю я сонце,
Коли просинаються люди.
Любуюсь травневим цвітінням,
І мрії, і сни кольорові.
Струмочок дзюрчить з-під каміння...
Як важко в житті без любові!..
Так хочеться щиро любити,
Зігрітися в теплих долонях.
Й краплинку тепла не згубити...
Та сіється смуток на скронях.
Надія, мов птах, полохлива
У мене в руці затремтіла.
О, доле моя незрадлива,
Невже й ти, як я, постаріла?..