Буйним степом болить кожна сповідь душі,
кожне “бути!” ляга сивиною...
У Холоднім Яру освятили ножі -
побратались навіки з війною.
Розлилася сваволя, мов пляшка на стіл,
покотилась, як колесо з кручі...
Гайдамацька весна! Дим маєтків густий
і реве переможно ревучий.
Погуляли тоді, що й згадати не гріх,
поскубли жидовина та ляха...
Тхнуть варшавами грізні тортури доріг
і сибірами - наші звитяги.
Та, однак, не зреклась груба шкіра долонь
від руків'я ножа чи шаблюки -
ще з Холодного Яру повіє огонь
і на склик будуть йти одчайдухи...