Просила я в молитвах длинных:
На крыльях раны исцели мне!
Уйми разгул и пыл страстей!
Даруй мне, Господи, детей!
И – незабвенная минута!
Тревогой, нежностью окутан,
Родной комочек, детский лик,
Как мал ещё ты, как велик…
В прекрасном личике из Рая –
Любовь Всевышнего без края!
Дочурка, ангела душа,
И жизнь, как сказка, хороша!
И каждый день благодарю я
За раскрасавицу мою и…
Укором мучаю себя:
Жаль – без венца… и не любя…
*
О, як я Господа молила,
Аби зцілив підбиті крила!
Аби страстям настав угав !
Аби дитя подарував!
І - невимовніша хвилина ! -
У світ з'явилася дитина -
Весь сум, що був в моїх ночах,
В її здивованих очах...
В прекраснім личку з саду Рая -
Уся любов Творця безкрая !
Щодня безмірно потіша
ЇЇ ангелика душа!
І стукає щоденно в скроню
Подяка за красуню-доню
Й моє картання без кінця -
Від нелюба... І без вінця...
http://www.stihi.ru/2013/05/28/2369