Так багато було несказаних слів,
Так багато,проте не важливо,
Час пройшов, лиш залишився лист,
Та комод, на якому було безліч паперу.
Літній день погожий та теплий,
Ти стаєш рівно в сьомій,
Забуваєш про всі клопоти,
Та чекаєш що хоч хтось подзвонить.
Та проте чекаєш так чогось,
Сам мабуть не можеш зрозуміти,
Ти забув,забув про все тепер,
І нажав на клавіатурі shift.