Залізничні залишені колії,
Проржавілі, ідуть в нікуди,
Пережитими тугами-болями
Проступають на Долі-Землі.
А Життя відбувається в Радості,
Йде упевнено у Майбуття,
Не чекаючи Смерті чи Старості,
Бо Життя крізь іржу теж Життя.
Заростає травою зеленою
Залізничне старе полотно,
Прикрашається шовком смарагдовим
Те, що Силою вчора було.
Червоніючи, маки яскравістю
Закривають Шляхи з небуття,
Бо Любов’ю і Радістю стелеться
У Майбутнє Дорога нова.
Крим, бухта Капсель
26.05.2013